Удари молота і серця

Удари молота і серця —
І перебої… і провал…
Але ізнову розіллється
Вогнем гартований хорал.

Ти пробач

Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, —
Я з тобою і не рівний, і розкиданий.
Се тому, що я боям довіку відданий,
Се тому, що я шаленим бурям рідний,
Що в тебе таке нервове, ніжне личенько…

Не розкажу я дум своїх

Не розкажу я дум своїх
Людям зрадливим, хижим, хитрим,—
Хай краще слухають гаї,
Веселі квіти, хмари, вітри...

Після крейцерової сонати

"Покласти б голову в коліна...
Відчути б руку на чолі..."
Сентиментальність!
Хай загине
І пам'ять ніжних на землі.